Постанова від 11 липня 2019 року справа № 161/17070/15-ц провадження № 61-32694св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Після розгляду цієї справи судді звернули увагу на те, що квартиру подружжя Олена та Сергій придбали у період спільного життя, використовуючи спільні кошти. Суд першої інстанції це підтвердив, апеляція підтримала, і в результаті стало зрозуміло: квартира залишалася спільною власністю навіть після розірвання шлюбу. Розлучення не забирає у вас право на житло, якщо воно купувалося у шлюбі разом. ✨
🟩 У матеріалах справи не знайшли жодного документа, який би спростовував те, що житло належить обом. Тому й виник зрозумілий висновок: право власності залишалося спільним, а не переходило комусь одному без додаткових домовленостей або вагомих підстав.
Суд також підкреслив, що підстав для застосування строку позовної давності немає. Щоб його застосувати, потрібно довести, що право Олени на частку в квартирі колись порушували або хтось оспорював її права раніше, ніж за три роки до звернення до суду. Доказів цьому не надали. Тому строк позовної давності не застосували, і вимоги визнали поданими вчасно. ⏳
Якщо у вас виникла подібна ситуація або є питання щодо поділу майна після розлучення, напишіть нам у Telegram — підкажемо, як діяти саме у вашій ситуації. 💬
Суд під час розгляду справи встановив, що подружжя офіційно зареєструвало шлюб 6 листопада 1982 року, а вже 31 липня 2000 року його було розірвано. У матеріалах справи міститься договір від 16 березня 1992 року, за яким виконавчий комітет Луцької міської ради продав квартиру Андрію. Він отримав у власність житло за адресою вул. Антоновича, 72, м. Київ, сплативши 3 038 грн. 
У мотивувальній частині рішення Верховний Суд зазначив, що касаційне оскарження допускається лише у випадку неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права. У цьому випадку підстав для задоволення касаційної скарги не встановлено.
Суд послався на норми законодавства, які діяли у момент придбання квартири. Закон України «Про власність» та Кодекс про шлюб та сім’ю України передбачали, що усе майно, набуте подружжям у період шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Навіть якщо один із подружжя вів домашнє господарство або доглядав за дітьми, його права на майно залишаються рівними. 
Після всебічної оцінки доказів суд з’ясував, що спірну квартиру подружжя Наталія та Сергій придбали саме у період шлюбу та за спільні кошти. Жодних документів, які б спростовували цей факт, не надали. Тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що квартира є спільною власністю, і це право не зникає після розірвання шлюбу. 
Суд також наголосив, що немає підстав застосовувати строк позовної давності. Щоб це зробити, потрібно довести, що право Наталії на частку в квартирі порушували або оспорювали раніше, ніж за три роки до звернення до суду. Доказів цього не було, тому вимоги подані своєчасно, і строк позовної давності не застосовується. 
У результаті касаційна скарга залишена без задоволення, а попередні судові рішення — без змін. Суд підкреслив, що норми права застосовані коректно, а доводи заявника фактично повторюють те, що вже досліджували та аргументовано відхилили.
Якщо бажаєте розібратися, як подібні рішення впливають на поділ майна чи ваш конкретний випадок, напишіть нам у Telegram — підкажемо, у якому напрямку рухатись. 
