Послуги адвоката в суді з ТОВ «УМ Факторинг»

                                                                                                                                  

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД  М. КИЄВА   

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/4062/24

пр. № 2/759/2450/24

25 грудня 2024 року суддя Святошинського районного суду м.Києва, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» (04060, м.Київ, вул.Ризька, 73-Г, офіс 7/1) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

22.02.2024 р. В.М.Макєєв як директор ТОВ «УМ Факторинг» звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з вищезазначеним позовом, у якому посилаючись на правонаступництво на підставі договору факторингу просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3612537 від 18.04.2023 р., укладеним між відповідачем та ТОВ «Лінеура Україна». Разом із позовом заявлено вимогу про витребування від ТОВ «Пейтек Україна» та АТ «Універсал банк» доказів.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 04 березня 2024 року відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

29.03.2024 р. від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку із тим, що спір належить розглядати Господарським судом міста Києва у межах справи про неплатоспроможність відповідача.

20.06.2024 р. представником позивача подано до суду заперечення на клопотання про закриття провадження у справі. Вказує, що стаття 255 ЦПК України не передбачає закриття провадження у справі якщо відкрито провадження у справі про неплатоспроможність судом іншої юрисдикції. Стаття 7 Кодексу України з процедур банкрутства, не містить норму з вказівкою про припинення всіх майнових справ у судах загальної юрисдикції. Стаття 8 Кодексу України з процедур банкрутства передбачає розгляд справи про банкрутство (неплатоспроможність) господарськими судами за місцезнаходженням боржника — юридичної особи, місцем проживання фізичної особи або фізичної особи — підприємця. Справа №759/4062/24, яка розглядається Святошинським районним судом м. Києва не є справою про банкрутство відповідача. Правила визначення юрисдикції регламентуються виключно базовими процесуальними кодексами — Господарським процесуальним кодексом, Цивільним процесуальним кодексом та Кодексом адміністративного судочинства, а не будь-якими іншими кодифікованими актами, у тому числі з процедурних питань. Зокрема, Кодекс з процедур банкрутства встановлює не юрисдикцію справ, а особливості порядку та процедури розгляду лише певної категорії спорів у межах господарської юрисдикції.

Відповідач не скористався правом подачі відзиву.

28.06.2024 р. відповідачем подано до суду письмові пояснення у справі. Відповідач вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Позивачем не долучено до позовної заяви доказів надання кредитних коштів. Розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Позивач станом на дату закриття провадження у справі №910/10194/23 Господарського суду міста Києва (12.02.2024р.) про неплатоспроможність боржника фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) не скористався своїм правом на пред`явлення вимог до боржника, як конкурсній кредитор, а тому його вимоги вважаються погашеними та наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

25.11.2024 р. представником позивача подано клопотання про передачу справи за підсудністю до господарського суду в межах розгляду справи про банкрутство, яку суд залишає без задоволення.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доходить висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 18.04.2023 р. між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №3612537 про надання коштів на умовах споживчого кредиту відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 20000,00 грн.

Згідно п.1.3. строк кредиту складає 360 днів.

Згідно п.1.4.1. стандартна процентна ставка становить 2.00% в день та застосовується в межах всього кредиту, вказаного в п.1.3 цього договору.

Згідно п.2.1. договору, Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 або іншої платіжної картки Клієнта, реквізити якої надані клієнтом Товариству з метою отримання кредиту у випадку неможливості зарахування платежу на зазначену платіжну карту з будь-яких причин, які не залежать від Товариства.

Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3612537 від 18.04.2024 р. та паспорт споживчого кредиту підписано сторонами шляхом використання електронного підпису.

Разом з цим доказів перерахування відповідачу кредитних коштів матеріали справи не містять.

10.11.2023 р. між ТОВ УМ «Факторинг» та ТОВ «Лінеура Україна» укладено договір факторингу №10112023 згідно з умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Згідно витягу з реєстру прав вимоги №1 від 10.11.2023 р. до договору факторингу №10112023 від 10.11.2023 р. ТОВ УМ «Факторинг» отримало право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №3612537 від 18.04.2023 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 року по справі№910/10194/23, судом відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ). Уведено мораторій на задоволення вимог кредиторів фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ). Припинено нарахування штрафів та інших фінансових санкцій, а також відсотків за зобов`язаннями фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ). Установлено, що строк виконання всіх грошових зобов`язань боржника фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) настав з 21.08.2023.

Згідно Ухвали Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 року по справі №910/10194/23 суд ухвалив: 1. Провадження у справі № 910/10194/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) закрити. 2. Скасувати мораторій на задоволення вимог кредиторів ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ). 3. Припинити процедуру реструктуризації боргів боржника — фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ). 4. Припинити повноваження керуючого реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) арбітражного керуючого Дейнеки Миколи Івановича. 5. Вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом України з процедур банкрутства строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

Надаючи правову оцінку установленим обставинам справи, спірним правовідносинам та змісту позовних вимог, суд виходить з такого.

Згідно з приписами статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з приписами статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У статті 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Надаючи правову оцінку доводам сторін у справі, суд виходить з такого.

Відповідно до змісту статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі КУзПБ) конкурсні кредитори — кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; боржник — юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа — підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав.

Згідно з частиною третьою статті 116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються, зокрема, конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) — його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором.

Згідно з частинами шість, сім статті 119 КУзПБ з метою виявлення всіх кредиторів здійснюється офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника у порядку, визначеному цим Кодексом.

Ухвала про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не пізніше трьох днів з дня її постановлення надсилається боржнику до контролюючого органу, визначеного Податковим кодексом України, та інших органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, до місцевих судів загальної юрисдикції та органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні, до органу державної прикордонної служби, державного органу з питань банкрутства, а також іншим учасникам справи та особам, які мають право взяти участь у такій справі.

Провадження у справах про неплатоспроможність боржника — фізичної особи, фізичної особи — підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою (ч. 1ст. 113 КУзПБ).

Згідно з частиною першою статті 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до змісту ухвали Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 року у справі №910/10194/23 ТОВ «УМ Факторинг» (позивач у справі) у визначеному КУзПБ порядку із кредиторськими вимогами до ОСОБА_1 не звернулось.

Суд враховує те, що згідно з частиною першою статті 43 КУзПБ у разі вибуття чи заміни кредитора у справі про банкрутство господарський суд за заявою правонаступника або іншого учасника (учасників) справи здійснює заміну такої сторони її правонаступником на будь-якій стадії провадження у справі.

Таким чином, позивач у справі- ТОВ «УМ Факторинг» не був позбавлений можливості заявити свої кредиторські вимоги у межах справи про банкрутство №910/10194/23.

Відповідно до приписів частини четвертої статті 90 КУзПБ у випадках, передбачених пунктами 5-8 частини першої цієї статті, господарський суд в ухвалі про закриття провадження у справі зазначає, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

Саме про погашення вимог конкурсних кредиторів зазначив суд господарської юрисдикції у своїй ухвалі 12.02.2024 року у справі №910/10194/23.

Таким чином, суд установив, що вимоги ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» до боржника ОСОБА_1 за Кредитним договором на цей час вважаються погашеними. Відповідно, і вимоги ТОВ «УМ Факторинг» на підставі договору факторингу, за вказаним Кредитним договором теж вважаються погашеними.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення кредитної заборгованості у цій справі, оскільки вимоги за Кредитним договором вважаються погашеними.

На підставі викладеного, керуючись статтями12,13,76-81,128,141,223,247,258,259,263-265,259,268,354,355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» (04060, м.Київ, вул.Ризька, 73-Г, офіс 7/1) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до апеляційного суду м. Києва, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя І.Ю.Єросова