Послуги адвоката в суді з ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто»

                                                                                                                               

Справа № 758/10516/23

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

26 березня 2025 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді —    Захарчук С. С.,

за участю секретаря судового засідання — Обиход В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором —

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» (далі — ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зазначало, що 30.06.2021  між ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто»  та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 210630-37580-5, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику грошові кошти у розмірі 6 000 грн. строком на 30 днів.

Кредитодавець свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав ОСОБА_1 грошові кошти в обсязі та у строк, визначеними умовами кредитного договору, шляхом переказу коштів на її платіжну картку.

Свої зобов`язання за договором ОСОБА_1 не виконувала, внаслідок чого у неї виникла заборгованість за договором у загальному розмірі 20 880 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, просив стягнути з ОСОБА_1   на свою користь заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 20 880 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту — 6 000 грн., заборгованості за нарахованими відсотками за кожний день користування кредитом — 2 880 грн., заборгованості за нарахованими відсотками за кожен день прострочення сплати кредиту — 12 000 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в позовній заяві вказав, що просить справу розглядати за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

ОСОБА_1   у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Про дату та час судового засідання на 26.03.2025 ОСОБА_1   було повідомлено, шляхом направлення судової повістки за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача, яка була повернута у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, в силу норм ст. 128 ЦПК України відповідачка була належним чином повідомлена про дату час та місце судового засідання, причини неявки суду не повідомила, відзив не надала.

За наявності сукупності умов, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши письмові докази в справі в їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Судом установлено, що 30.06.2021  між ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто»  та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 210630-37580-5 (далі — договір) (а.с. 35-55).

Відповідно до п. 1.1 договору Товариство надає Позичальникові грошові кошти в розмірі 6000 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом не пізніше строку, визначеного в пункті 1.3 цього Договору. Кредит надається не на споживчі цілі.

Відповідно до п. 1.2. договору сторони погодили наступну процентну ставку за користування Кредитом — 1.6% від суми Кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 584.00%) користування Кредитом у межах строку, визначеного в п.1.3 цього Договору.

Відповідно до п. 1.3. договору строк надання Кредиту та строк дії Договору становить 30 днів, але в будь-якому випадку строк користування грошовими коштами, наданими у Кредит не може становити менше 3 (трьох) календарних днів. Строк надання Кредиту може бути подовжений в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 1.4. договору невід`ємною частиною цього Договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, через мережу інтернет ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «РІАЛЬТО», (далі — Правила) які розміщені на Сайті monetka.ua.

Відповідно до п. 1.5. договору сукупна вартість Кредиту зазначена в Графіку розрахунків, що є невід?ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 1.6. договору товариство здійснює переказ суми Кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_1 , що належить позичальникові (а.с. 10-11).

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір — це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Важливо розуміти, в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його слід електронним підписом.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично — у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18).

Судом установлено, що  договір  про надання споживчого кредиту підписаний  ОСОБА_1   за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами 30.06.2021  правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Отже, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

А тому доданий до позову договір  є належним та допустимим доказом на підтвердження  правовідносин між сторонами у справі.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20) від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20 (провадження № 61-154св21). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

На підтвердження факту перерахування грошових коштів на рахунок відповідача, позивачем надано квитанцію № 420075513 від 30.06.2021, відповідно до якої на картку № НОМЕР_2 були перераховані грошові кошти у розмірі 6 000 (а.с. 12).

ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, у неї утворилась заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 20 880 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту 6 000 грн., заборгованості за відсотками — 14 880 грн. (а.с. 13).

Ураховуючи те, що факт отримання кредитних коштів ОСОБА_1 не спростований, вказаний кредитний договір є чинним, в установленому законом порядку недійсним не визнавався, позивачем надані докази на перерахування коштів у розмірі 6 000 грн., а тому позов в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту підлягає  задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача суму коштів розмірі 6 000 грн. за кредитним договором  № 210630-37580-5  від 30.06.2021.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача  заборгованість за нарахованими відсотками за кожний день користування кредитом у розмірі 2 880 грн., та заборгованість за нарахованими відсотками за кожен день прострочення сплати кредиту у розмірі 12 000 грн.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України розмір  процентів, та  порядок  їх  сплати  за   договором визначаються  в  договорі залежно від кредитного ризику,  наданого забезпечення,  попиту і пропозицій,  які  склалися  на  кредитному ринку,  строку користування кредитом,  розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України вказано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ураховуючи те, що позивачем ні в позовній заяві, ні в доданих документах не надано доказів на обґрунтування вимог щодо стягнення заборгованості за нарахованими відсотками, а саме: не надано обґрунтованих окремих розрахунків заборгованості за нарахованими відсотками за кожний день користування кредитом у розмірі 2 880 грн. та заборгованості за нарахованими відсотками за кожен день прострочення сплати кредиту у розмірі 12 000 грн., а тому, правових підстав для задоволення  позову  в частині стягнення заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом у загальному розмірі 14 880 грн. немає.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000 грн.

Відповідно до ч. ч.  2-4 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У порушення вимог ч. 3 ст. 137 ЦПК України представником позивача не надано детального опису робіт (надання послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги, не зазначено час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).

Ураховуючи те, що позивачем не надано суду обґрунтованого розрахунку суми витрат, понесених на правову допомогу, не зазначено час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), правових підстав для стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 9 000 грн. немає.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, відповідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати понесені позивачем у вигляді судового збору у розмірі 2 684 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 526, 549, 610, 612, 633, 634, 1054 ЦК України, ст. ст. 76-81, 89, 128, 141, 258, 259, 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд —

У Х В А Л И В :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» (03124, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, буд. 4, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України — 43492595) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків — НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто»  заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором № 210630-37580-5  від 30.06.2021 у розмірі 6 000 (шість тисяч) грн.

У задоволенні решти позовних вимог — відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто»  2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення відповідачем може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд — якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення безпосередньо до Київського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо позивачу не було вручено заочне рішення у день його проголошення, він має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя        С. С. Захарчук