Послуги адвоката в суді з ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ»

Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 755/18629/24

Провадження № 2/396/112/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

05.03.2025 року м. Новоукраїнка

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Русіної А.А.,

за участю секретаря судового засідання: Новікової Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Новоукраїнка Кіровоградської області цивільну справу №755/18629/24 запозовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, —

ВСТАНОВИВ:

До Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області відповідно до ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 25.10.2024 р. надійшла за підсудністю цивільна справа №755/18629/24 запозовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 130 154,02 грн. за кредитним договором №120179327 від 13.02.2021 р., судові витрати в розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 6 000,00 грн.

Свій позов ТОВ «Юніт Капітал» обґрунтовує тим, що 13.02.2021 р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №120179327 у формі електронного договору з використанням електронного підпису на загальну суму 22 000, 00 грн, кредит надається на 30 днів зі сплатою відсотків за користування кредиту. В подальшому право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «Юніт Капітал» на підставі укладеного 04.09.2024 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» договору факторингу № 0409/24, яке в свою чергу набуло право вимоги на підставі укладеного 05.08.2020 р. між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» договору факторингу №05/0820-01, а ТОВ «Таліон Плюс» в свою чергу уклало 28.11.2018 з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договір факторингу № 28/1118-01 (з урахуванням додаткових угод до нього). У зв`язку з тим, що відповідач ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань, має заборгованість по кредитному договору в сумі 130 154,02 грн., яку в добровільному порядку відшкодувати відмовляється, позивач просить стягнути зазначену заборгованість у примусовому порядку.

Ухвалою суду від 13.12.2024 р. вирішено розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 13.12.2024 р. здійснено перехід від розгляду справи в порядку сспрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін до розгляду справи в порядку сспрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

05.03.2025 року винесено ухвалу про заочний розгляд справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовних вимогах просив проводити розгляд справи за його відсутністю, позов підтримує у повному обсязі та не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, ухвала про відкриття провадження у справі разом з повісткою про виклик до суду надсилалася відповідачу, які останній не отримав, про що свідчить поштовий конверт, який повернувся на адресу суду із відміткою від 05.01.2025 р. «адресат відсутній за вказаною адресою» та Трекінг з Укрпошти про повернення відправнику поштового відправлення з відміткою від 26.02.2025 р. «Одержувач відсутній за вказаною адресою», що відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається повідомлений належним чином.

Крім того, відповідач повідомлявся додатково шляхом розміщення оголошення про виклик відповідача на веб-сайті «Судова влада». Проте, в судові засідання ОСОБА_1 так і не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив до суду не подав.

Справа розглядається відповідно до ст. ст. 280-281 ЦПК України, в порядку заочного розгляду, за формою спрощеного провадження, з повідомленням (викликом) сторін, на підставі наявних доказів.

Відповідно до ч. 2 ст.247ЦПКУкраїни у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи зі наступного.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.02.2024 ТОВ «Юніт Капітал» зареєстроване як юридична особа 02.03.2020, вид економічної діяльності, 64.92 — інші види кредитування.

Судом встановлено, що 13.02.2021 р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір №120179327, в електронній формі, за умовами якого останньому надано кредит у розмірі 22 000,00 грн. Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV74С3R. Згідно із п. 1.2 договору кредит надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання Кредиту Позичальником. У випадку надання Кредиту не в день укладення Договору, загальний строк надання Кредиту автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання Кредиту.

Згідно п.1.4. за користування кредитом протягом Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом: 94,90 % річних, що становить 0,26 % процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним; 839,50 % річних при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту.

На підтвердження факту укладення договору позивачем надано довідку щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі та відповідне положення.

На підтвердження факту перерахування коштів позивачем надано: копію платіжного доручення від 13.02.2021 р. на суму 22 000,00 грн. на платіжну картку № НОМЕР_1 .

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №120179327 від 13.02.2021 р. ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 142 278,31 грн..

28.11.2018 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали договір факторингу №28/1118-01, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Згідно із п.1.3, право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Згідно із п.4.1 договору, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі, встановленій у відповідному додатку. Згідно із п.8.2 договору, строк цього договору закінчується 28.11.2019, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

28.11.2019 р., 31.12.2020 р. між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткові угоди №19, №26, №27, №31, № 32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018.

Відповідно до реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022 р. ТОВ «Таліон Плюс» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 120179327 від 13.02.2021 р. в загальній сумі 130 101,31 грн.

05.08.2020 р. ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» уклали договір факторингу №05/0820-01, за яким клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором, строк дії якого був продовжений до 30.12.2024 р. Додатковою угодою № 3 від 30.12.2022 р.

Відповідно до реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 р. ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 120179327 від 13.02.2021 р. в загальній сумі 130 154,02 грн.

04.09.2024 ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» уклали договір факторингу №0409/24, за яким клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу № 0409/24 від 04.09.2024 р. ТОВ «Юніт Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 120179327 від 13.02.2021 р. в загальній сумі 130 154,02 грн.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Аналіз вказаних норм свідчить, що частина перша статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги:

1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні;

2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо);

3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання;

5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

У постанові Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено наступний висновок: «Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу.

В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.»

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц.

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України).

При цьому відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов`язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.

Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі № 909/1411/13, від 13 жовтня 2021 року у справі № 910/11177/20).

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У той же час, позивач посилається на договір факторингу, який було укладено у 2018 році, тоді як кредитний договір був укладений у 2021 році, тобто після відступлення прав вимоги, що вказує на безпідставність доводів позивача.

Продовження сторонами строку дії договору від 28.11.2018 внаслідок укладення додаткових угод та укладення у подальшому реєстру прав вимоги до конкретного боржника не свідчить про набуття позивачем права вимоги до ОСОБА_1 , позаяк станом 2018 рік ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не існувало право вимоги до відповідача, оскільки кредитний договір було укладено лише 13.02.2021 р..

Хоча чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, але це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24.04.2018 року у справі № 914/868/17).

Крім того, суд звертає увагу, що позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за договором про відступлення права вимоги № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, як і за іншими договорами факторингу.

При цьому, розділом 3 договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року визначено фінансування та порядок розрахунків. Зокрема, пунктом 3.1.1 передбачено, що фінансування — належна до сплати клієнту сума грошових коштів встановлюється в кожному реєстрі прав вимог окремо. Розмір фінансування сторони погоджують шляхом укладання додаткової угоди. Згідно п. 3.1.2 фінансування — належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному реєстрі прав вимог, сплачується фактором одним платежем протягом п`яти банківських днів з моменту підписання сторонами такого реєстру прав вимог, якщо інші умови сторони не погодили шляхом укладання додаткової угоди. Пунктом 3.1.3 передбачено, що фінансування сплачується фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений у 13 розділі цього договору. Сума фінансування вважається отриманою після її зарахування на рахунок клієнта.

Аналогічні положення передбачено також у договорі факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та у договорі факторингу №0409/24 від 04 вересня 2024 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал».

Враховуючи, що позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора — ТОВ «Юніт Капітал».

Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року по справі № 916/2040/20).

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами для підтвердження обставин, на які він посилається, а саме, не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за укладеним договором. Тому, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати позивача пов`язані з розглядом справи, відповідно до ст. 141 ЦПК України, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст.11, 81, 263, 509-512,514,519 ЦК України, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд, —

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ТОВАРИСТВА ЗОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ«ЮНІТ КАПІТАЛ»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості- відмовити.

Судові витрати по справі залишити як фактично понесеними.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд — якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку після закінчення строку для подання апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: А. А. Русіна