Послуги адвоката в суді з ТОВ «Веллфін»

Номер провадження 2/754/1247/24

Справа №754/17039/23

РІШЕННЯ

Іменем України

20 лютого 2024 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді: Сенюти В.О.

секретаря: Солонюк К.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит, —

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Веллфін» звернувся до Деснянського районного суду міста Києва із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит.

Подану позовну заяву обґрунтовує тим, що 06.09.2021 між ТОВ «Веллфін» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 1668990 в електронній формі. Відповідно до умов договору Позивач надав Відповідачу кредит у розмірі 8000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.

06.10.2021 між ТОВ «Веллфін» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до договору про споживчий кредит № 1668990 від 16.09.2021, згідно якої сторони дійшли згоди внести зміни до договору про споживчий кредит, що позичальнику надано у позику грошові кошти у сумі 8000,00 грн. строком дії на 60 днів, але в будь якому випадку до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором. Позичальник також зобов`язується повернути заборгованість за відсотками та простроченими відсотками, у разі наявності у загальній сумі 2093,00 грн., які позичальник повинен сплатити до 06.10.2021.

05.11.2021 між ТОВ «Веллфін» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 2 до договору про споживчий кредит № 1668990 від 06.09.2021, згідно якої сторони дійшли згоди внести зміни до договору про споживчий кредит, що позичальнику надано у позику грошові кошти у сумі 8000,00 грн. строком дії на 90 днів, але в будь якому випадку до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором. Позичальник також зобов`язується повернути заборгованість за відсотками та простроченими відсотками, у разі наявності у загальній сумі 2160,00 грн., які позичальник повинен сплатити до 05.11.2021. Позивач свої зобов`язання перед Відповідачем відповідно до договору виконав у повному обсязі. У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором Відповідач станом на 17.11.2023 має заборгованість у розмірі 24000,00 грн., яка складається: 8000,00 грн. — основний борг; 16000,00 грн. — заборгованість по відсоткам.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2023, визначено головуючого суддю Сенюту В.О. (а.с. 40).

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 29.11.2023 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

12.01.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого — просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, оскільки позовні вимоги є безпідставними та такими, що не відповідають реальним обставинам справи. Письмові матеріали справи не містять належних доказів, що кредитні кошти за договором № 1085741501 від 26.11.2021 були дійсно видані кредитором та отримані відповідачем. Відсутній первинний документ, який містить відомості про господарську операцію щодо видачі кредитних коштів. До позовної заяви долучені документи неналежної якості, які не містять підписи та печатку позивача, а також не містять підпису відповідача. Відсутній підпис про ознайомленні відповідача з умовами та правилами кредитування, що свідчить про не ознайомлення з їх змістом взагалі. Відповідач заперечує вимогу позивача про стягнення відсотків після закінчення строку дії договору. Відтак позовна вимога про стягнення заборгованості за відсотками у період з 06.10.2021 по 17.11.2023 не підлягає задоволенню.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у своїй заяві просить розглядати справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день,ч ас та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши письмові матеріали справи та докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно положення ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судом встановлено, що 06.09.2021 між ТОВ «Веллфін» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 1668990, згідно умов якого Позикодавець надає Позичальникові грошові кошти у розмірі 8000,00 грн. строком на 30 днів, тобто до 06.10.2021 (а.с. 15-20).

Згідно з умовами, визначеними пунктом 1.5.1 договору, протягом строку дії договору, встановленого пунктом 1.3, розмір основних процентів складає: 0,9 % від суми позики, але не менше ніж 50 гривень за перший день користування кредитом; 0,9 % від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в пункті 1.3 договору. Нарахування процентів проводиться в момент внесення позичальником коштів на погашення позики та належних на дату погашення платежів.

Відповідно до п. 7.2 договору позики відповідач підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, зобов`язується і погоджується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщено на сайті позикодавця.

ТОВ «Веллфін» свої зобов`язання за договором виконав, надав Відповідачу кредитні кошти у передбаченому договором розмірі, що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі онлайн» №466/11 від 17.11.2023 (а.с. 32).

06.10.2021 між ТОВ «Веллфін» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до договору № 1668990 від 06.09.2021, відповідно до якої сторони дійшли згоди внести зміни до п. 1.1. договору, виклавши у наступній редакції: «Позикодавець надає Позичальникові на умовах, передбачених даним договором, грошові кошти в позику у сумі 8000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою зазначені у п. 1.5 цього Договору». Сторони дійшли згоди внести зміни до п. 1.3 договору — «Строк дії договору 60 днів, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором. Положенням п. 3 додаткової угоди сторони дійшли згоди, що позичальник також зобов`язується повернути заборгованість за відсотками та простроченими відростками, у разі наявності, у загальній сумі 2093,00 грн., які він повинен був сплатити у строк до 06.10.2021.

05.11.2021 між ТОВ «Веллфін» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 2 до договору № 1668990 від 06.09.2021. Відповідно до додаткової угоди № 2 сторони дійшли згоди внести зміни до п. 1.1. договору, виклавши у наступній редакції: «Позикодавець надає Позичальникові на умовах, передбачених даним договором, грошові кошти в позику у сумі 8000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою зазначені у п. 1.5 цього Договору». Сторони дійшли згоди внести зміни до п. 1.3 договору — «Строк дії договору 90 днів, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором. Положенням п. 3 додаткової угоди сторони дійшли згоди, що позичальник також зобов`язується повернути заборгованість за відсотками та простроченими відростками, у разі наявності, у загальній сумі 2160,00 грн., які він повинен був сплатити у строк до 05.11.2021.

Згідно розрахунку заборгованості за Договором позики №1668990 від 06.09.2021 вбачається, що станом на 07.11.2023 заборгованість становить 24000, 00 грн., що складається: 8000,00 грн. — основний борг; 16000,00 грн. — заборгованість по відсоткам (а.с. 23-31).

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво — чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19.

Доводи сторони відповідача про те, що письмові матеріали справи не містять належних доказів, що кредитні кошти за договором № 1085741501 від 26.11.2021 були дійсно видані кредитором та отримані відповідачем, суд до уваги не приймає, оскільки позов стосується договору про споживчий кредит № 1668990 від 06.09.2021.

Заперечення відповідача про відсутність первинного документу, який містить відомості про господарську операцію щодо видачі кредитних коштів, суд приймає критично, оскільки на підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів письмові матеріали справи містять довідку (а.с.32), зміст якої стороною відповідача не спростовано.

Посилання відповідача на те, що позивачем долучені документи неналежної якості, які не містять підписи та печатку позивача, а також не містять підпису відповідача, відсутній підпис про ознайомленні відповідача з умовами та правилами кредитування суд вважає неспроможними, враховуючи зміст п. 7.2., 7.5., 7.6. договору про споживчий кредит від 06.09.2021 та положення чинного законодавства України.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку про укладеність кредитного договору між відповідачем та ТОВ «Веллфін», невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов`язань перед позивачем який набув прав вимоги за вищевказаним кредитним договором за договором відступлення прав вимоги.

Як вбачається з кредитного договору, він підписаний електронним підписом Позичальника, який відтворений шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер моб. телефону з зазначенням адреси проживання відповідача, її паспортних даних, РНОКПП, а крім того за умовами договору його невід`ємною частиною є Публічна пропозиція (оферта) Товариства на укладення договору кредитної лінії за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайтах Товариства.

Отже з вказаного можна дійти висновку, що відповідач був належним чином ознайомлений з умовами кредитного договору.

Згідно ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Вказані висновки щодо застосування ч. 1 ст. 1050 та ст. 625 ЦК України у їх взаємозв`язку викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц, від 04.02.2020 у справі №912/1120/16.

Отже, враховуючи зміст додаткових угод № 1, 2 згідно яких внесені за згодою сторін зміни до договору про споживчий кредит № 1668990 від 06.09.2021, останній укладений строком на 90 днів, тобто до 05.11.2021, тому ТОВ «Веллфін» має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 05.11.2021. Після закінчення строку дії договору у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, а тому заборгованість по нарахованих процентах за користування позикою у розмірі 16000,00 грн. розрахована позивачем до 17.11.2023, виходить за межі строку користування позикою.

Таким чином з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість у розмірі 10160,00 грн. (8000,00 грн. — сума кредиту за договором + 2160,00 грн. — проценти за користування кредитом за період 06.09.2021-05.11.2021), внаслідок чого позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальна сума задоволених вимог позивача складає 10160,00 грн. (10160*100:24000=42,33%) та з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 1136,14 грн. (2684*42,33:100=1136,14).

Відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягнення судовий збір на користь позивача у розмірі 1136,14 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 11, 202, 205, 207, 512, 514, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1050, 1054, 1077, 1082 ЦК України, ст.ст. 3, 11 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 12, 13, 76-78, 81, 128, 131, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 274, 275, 279, 352, 354 ЦПК України, —

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації — АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» (код ЄДРПОУ: 39952398, адреса — м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 1668990 від 06.09.2021 в розмірі 10160,00 грн. та судовий збір у розмірі 1136,14 грн.

В іншій частині позовних вимог — відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Повний текст рішення суду складено — 20 лютого 2024 року.

Суддя В.О.Сенюта