Послуги адвоката в суді з ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА»

                                                                                                                             

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/2924/22-ц

пр. 2-6254/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2025 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Бусик О.Л.

при секретарі Романенко Ю.О.

учасники справи:

позивач: ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»

відповідач:  ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» до  ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту з відповідача на суму 42 357,50 грн. та 2 270 грн. судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 27 лютого 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено договір про надання кредиту № 172738077 на суму 13 130,00 грн. зі сплатою процентів строком на 30 календарних днів шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника.

29 березня 2021 року строк платежу за договором закінчився, а відповідач не виконав свої зобов`язання, а саме: не повернув кредит та не сплатив проценти.

Станом на 01 жовтня 2021 року заборгованість відповідача за договором кредиту склала: сума кредиту — 13 130,00 грн., проценти за користування кредитом у дисконтний період — 2 048,40 грн., після дисконтного періоду — 27 179,10 грн. Загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 42 357,50 грн., а також сплачений судовий збір в розмірі 2 270 грн.

Ухвалою судді від 24 січня 2022 року у справі відкрито провадження для розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17 травня 2022 року позов Твариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості — задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (код ЄДРПОУ 38569246, місцезнаходження за адресою: поштовий індекс 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15 Б, поверх 1) суму заборгованості у розмірі 42 357,50 грн. та судовий збір в сумі 2 270 грн.

Ухвалою суду від 23 квітня 2025 року заяву відповідача — ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 травня 2022 року у справі № 757/2924/22-ц за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості — задоволено.

Скасовано заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 травня 2022 року у справі № 757/2924/22-ц за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Від представника позивача надійшла заява, в якій останній підтримав позовні вимоги, просив розглянути справу без його участі та ухвалити заочне рішення.

Відповідач та її представник про час, дату, місце судового розгляду повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі. 28 квітня 2025 року від представника відповідача до суду надійшов відзив, в якому останній просив здійснювати розгляд справи у його відсутність, проти позовних вимог заперечив з огляду на наступне.

Як вбачається із змісту оскаржуваного рішення, в якості доказу видачі кредитних коштів та наявності заборгованості у заявленому розмірі позивачем надано платіжне доручення за підписом ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Дане платіжне доручення складене ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» в односторонньому порядку, залежить від його волевиявлення, не є первинним документом та не підтверджує ні факт користування відповідачем кредитним лімітом, ні факт наявності заборгованості.

Крім того, позивачем не доведено підписання відповідачем спірного кредитного договору, оскільки позивачем у позовній заяві зазначено, що позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор А 461, для підписання кредитного договору № 1101-7562 від 19.10.2022 року, підтвердження ознайомлення з правилами та іншими супутніми документами, однак матеріали позовної заяви не містять жодних підтверджень того, що кредитором дійсно було надіслано позичальнику зазначений ідентифікатор.

Позивачем, як було вказано вище, належних та допустимих доказів, у яких було б зафіксовано чітку послідовність (хронологію) всіх дій фінансової установи та споживача щодо укладання електронного договору в інформаційно-телекомунікаційній системі, яку фінансова установа використовує для укладення електронних договорів надано не було.

Так, позивачем не надано доказів реєстрації відповідача в інформаційно — телекомунікаційній системі, не надано рішення про видачу кредиту та пропозицію укласти договір в особистому кабінеті.

Представником позивача також не надано доказів укладення договору у вигляді електронного документу, а саме: не додано доказу про ідентифікацію відповідача, не надано доказів підписання договору електронним підписом, відтвореним шляхом використання відповідачкою одноразового ідентифікатора.

Позивачем не доведено, що при підписанні договору про відкриття кредитної лінії сторони погодили умови надання всіх послуг. Зокрема, предмет договору, порядок та умови надання кредиту, порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, відповідальність, оскільки докази ознайомлення відповідача із текстом кредитного договору, умовами надання кредиту в матеріалах справи відсутні.

Отже, факту укладення між позивачем і відповідачем договору на умовах, зазначених позивачем не доведено, оскільки ним не надано належних, допустимих та достатніх доказів щодо виникнення з відповідачкою зобов`язальних правовідносин, зокрема щодо відсоткової ставки за користування кредитними коштами, строків їх повернення.

Окрім того, договором про надання кредиту № 172738077 встановлений строк нарахування відсотків за користування кредитором протягом 30 календарних днів.

Отже, при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, якими визначено ціну кредиту і строк кредитування саме у сумі 2 048,40 гривень та на 30 днів відповідно, а не завуальованими умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації.

Це не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі, відповідно до статті 1055 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень статей 5,15 Закону України «Про електронній документи та електронний документообіг», електронний документ — документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб`єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.

Судом установлено, що 27 лютого 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено договір про надання кредиту № 172738077 на суму 13 130,00 грн. зі сплатою процентів строком на 30 календарних днів шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,52 % від суми кредиту за кожен день користування.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі — Закон).

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором — дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор — це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, на підставі якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, з огляду на вищенаведені положення законодавства та враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт укладення електронного договору з позивачем, адже, як вбачається, спірний договір був підписаний позичальником за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, який був надісланий позивачем на номер телефону, зазначений відповідачем у заявці на отримання кредиту.

При цьому, слід зазначити, що без отримання смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Аналогічна правова позиція викладена і у постановах Верховного Суду по справам № 524/5556/19 від 12.01.2021 року та №732/67-/19 від 09.09.2020 року.

Виконання позивачем (кредитором) обов`язку щодо надання грошових коштів у розмірі 13 130,00 грн. відповідачу (позичальнику) підтверджується платіжним дорученням від 27 лютого 2021 року.

Щодо посилань представника відповідача про недійсність платіжного доручення складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем не надано виписки по його особовому рахунку карти, доступ до яких вона мала, чи довідки про відсутність у нього банківської карти № НОМЕР_2 .

Посилання відповідача на те, що, спірний договір про надання кредиту № 172738077 з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вона не укладала та не підписувала, суд вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим представником позивача, сума непогашеного відповідачем кредиту станом на 01 жовтня 2021 року заборгованість відповідача за договором кредиту склала: сума кредиту — 13 130,00 грн., проценти за користування кредитом у дисконтний період — 2 048,40 грн., після дисконтного періоду — 27 179,10 грн. Загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 42 357,50 грн., а також сплачений судовий збір в розмірі 2 270 грн.

Суд не приймає доводи відповідача про нарахування процентів поза межами кредитного договору враховуючи наступне.

Крім того, згідно п. 1.7.1 сторони погодили, що зобов`язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду;

п.1.7.2 з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 (вісімсот тридцять дев`ять цілих п`ять десятих) процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.

Враховуючи, вимоги 1.7.1 та. 1.7.2 кредитного договору, відсотки за користування кредитними коштами можуть нараховуватися лише за 90 днів після закінчення дисконтного періоду, який становить 30 днів, в розмірі 2,3 % від суми Кредиту за кожен день.

Отже, суд погоджується з доводами представника позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом в розмірі 13 130,00 грн., проценти за користування кредитом в Дисконтний період — 2 048,40 грн та проценти за користування кредитом після Дисконтного періоду — 27 179,10 грн., в зв`язку з чим вказані вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 Цивільного процесуального України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріали справи не містять доказів повного виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором. Розмір суми заборгованості наданий позивачем відповідачем у встановленому законом порядку не спростований та й сумнівів у суду не викликає.

Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального України, з відповідачки підлягає стягненню на користь позивача документально підтверджена сплачена сума судового збору в розмірі 2 270 грн.

Керуючись ст.ст.509,525,526,530,536,612,1054,1055 Цивільного кодексу України, Законом України «Про електронній документи та електронний документообіг», ст. ст.1-23,76-81,89,95,131,141,258-259,263-265,279,352,354,355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» до  ОСОБА_1 про стягнення заборгованості — задовольнити.

Стягнути з  ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків  НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання:  АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (код ЄДРПОУ 38569246, місцезнаходження за адресою: поштовий індекс 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15 Б, поверх 1) суму заборгованості у розмірі 42 357,50 грн. та судовий збір в сумі 2 270 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справу, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 20 травня 2025 року.

Суддя О.Л. Бусик