Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 7.12.18 у справі № 817/1640/18. У цьому рішенні безпосередньо визнано, що відсутній будь-який належним чином затверджений нормативно-правовий акт, який би врегульовував питання визначення підстав для зупинення реєстрації податкових накладних, а лист ДФС не може вважатися таким, оскільки не є нормативно-правовим актом.
Цікаво, що суд апеляційної інстанції, залишивши по суті без змін зазначене судове рішення Рівненського окружного адміністративного суду, в мотивувальній частині постанови від 29.03.19 не був настільки радикальним і обмежився лише аналізом конкретних обставин справи, не зупиняючись на порушеннях процедури затвердження критеріїв ризиковості як підстав для блокування реєстрації податкових накладних.
Побоювання судів можна зрозуміти, адже система блокування податкових накладних подається фіскальними органами мало не як панацея від «схемного» податкового кредиту, яка нібито дозволяє запобігати зловживанням з ПДВ на ранній стадії за рахунок так званого «попереднього аудиту». Йдеться про те, що фіскальні органи, як вони стверджують, перевіряють законність складення та реєстрації податкових накладних ще до відображення відповідних сум податкового кредиту у податкових деклараціях з ПДВ платника податків-покупця.
За задумом авторів концепції блокування податкових накладних, попередній аудит дозволяє не «ганятися» за недобросовісними платниками, а унеможливлює формування незаконного податкового кредиту із ПДВ взагалі.
Щоправда, фіскали самі завжди зізнавалися, що махінатори зазвичай пристосовуються до будь-яких алгоритмів виявлення ризикового податкового кредиту, що змушує контролюючі органи щоразу вносити зміни до критеріїв ризиковості. Саме цією обставиною, до речі, фіскали пояснювали факт затвердження критеріїв для зупинення реєстрації податкових накладних не нормативно-правовим актом, а листом — так, мовляв, простіше вносити зміни.
Хай там як, але відчутного збільшення надходжень із ПДВ до бюджету разом із запровадженням системи блокування податкових накладних не сталося, за винятком перших періодів після її запровадження, коли ПДВ довелося сплатити декілька разів сумлінним платникам податків, щодо яких система спрацювала помилково.
Однак податківці всіляко «чіпляються» за інститут блокування реєстрації податкових накладних, і не останньою мірою завдяки тому самому «неформальному консенсусу» із платниками податків, про який ми вже згадували.
Тому кожна спроба «посягнути на святе» буде активно придушуватися фіскальними органами і подаватися як спроба допомогти шахраям, які обкрадають Державний бюджет України.
Той факт, що робота системи зупинення реєстрації податкових накладних грубо нехтує очевидними вимогами законодавства, фіскальні органи не обходить. Особливо зважаючи на те, що Міністерство фінансів України, яке опікується діяльністю фіскальних органів, жодним чином не реагувало на ситуацію із неналежним затвердженням критеріїв ризиковості.
Проте останнє слово у цьому питанні, як водиться, мусить бути за судовою системою, і зокрема, за її найвищою ланкою — Верховним Судом.
Позиція Верховного Суду.
І дуже обнадійливою в цьому плані видається правова позиція Верховного Суду, висловлена в постанові від 2.04.19 у справі № 822/1878/18.
В постанові, зокрема, зазначено, що: «Судами попередніх інстанцій встановлено безпідставність зупинення реєстрації податкової накладної як передумови прийняття відповідного рішення Комісії, адже у квитанції № 1 вказано критерії ризиковості, визначені виключно листом ДФС від 21 березня 2018 року №959/99-99-07-18.
Верховний Суд, надаючи оцінку доводам касаційної скарги, враховує, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України. Натомість, як встановлено судами попередніх інстанцій, платником податків надано до податкового органу первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов’язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.
Враховуючи, суперечливість нормативного регулювання, наведене та проаналізоване вище, як підстави застосування презумпції правомірності рішень платника (підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України), а також вимоги принципів правової визначеності та передбачуваності, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності зупинення реєстрації податкової накладної Товариства та протиправності рішення податкового органу від 04 травня 2018 року №679000/39957239 про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.».
Таким чином, в мотивувальній частині постанови Верховного Суду прямо зазначено про те, що лист ДФС України від 21 березня 2018 року №959/99-99-07-18 не є нормативним актом, а тому не може визначати критерії ризиковості як підстави для зупинення реєстрації податкових накладних.
Саме з цих підстав Верховний Суд визнав протиправним рішення контролюючого органу про зупинення реєстрації податкових накладних позивача у справі № 822/1878/18.
Отже, Верховний Суд, попри неабияку «політичну вагу» питання блокування реєстрації податкових накладних для фіскальних органів, зайняв чітку і послідовну позицію, захистивши законні права платника податків. Верховний Суд не став ігнорувати очевидну незаконність критеріїв ризиковості як підстави для зупинення реєстрації податкових накладних, незважаючи на те, що цей механізм є «улюбленим дитям» податківців.
І це, без перебільшень — Вчинок, гідний всебічної підтримки. А вона може найближчим часом знадобитися Верховному Суду в розглядуваному питанні. Адже не виключено, що фіскали задіють усі доступні їм важелі впливу з метою спонукати суд змінити свою позицію.
Надто багато система блокування податкових накладних значить для податківців, і надто далеко вони зайшли у питаннях її застосування.
Наслідки скасування рішення про зупинення реєстрації податкових накладних з підстав відсутності нормативного акта, який би визначав критерії ризикованості
Постанова Верховного Суду від 2.04.19 фактично визнає, що всі дії фіскальних органів із зупинення реєстрації податкових накладних суперечили закону, причому безвідносно до того, «схемного» чи не «схемного» податкового кредиту вони стосувалися. При цьому дії, вчинені державними службовцями без належних для цього законодавчих підстав, можуть бути кваліфіковані за відповідних ознак (спричинення шкоди) як перевищення посадових повноважень. А це вже потенційно кримінальний злочин.
Можна припустити, що держава намагатиметься врятувати функціонування системи блокування податкових накладних, зокрема, за рахунок видання нормативно-правового акту з відповідного питання.
При цьому підкреслюємо, що єдиний спосіб зробити це в межах Податкового кодексу України — передбачити підстави для зупинення реєстрації податкових накладних безпосередньо в постанові Кабінету Міністрів України. А цього не хочуть фіскали, бо це нібито заважатиме їм оперативна реагувати на необхідність вдосконалення таких підстав. До того ж, залишається спірним аспект конституційності делегування Верховною Радою України Кабінетові Міністрів України повноважень врегульовувати порядок визначення об’єкту оподаткування з ПДВ, адже згідно з Конституцією подібні питання встановлюються виключно законом.
Отже, крапку в історії з блокуванням реєстрації податкових накладних ставити ще зарано.
Проте вже зараз можна і треба віддати належне сміливості і незалежності Верховного Суду, який продемонстрував, що він у цьому питанні залишився на позиціях права і справедливості, а не доцільності.
Наостанок ще раз підкреслимо нашу позицію про те, що інститут зупинення реєстрації податкових накладних не має перспектив для подальшого вдосконалення.
Це викликано тим, що на момент реєстрації податкової накладної аж ніяк не в усіх випадках можна зробити достеменний висновок про реальність і законність операції платника податків, що є підставою для реєстрації податкової накладної. Проблеми виникають у тому разі, коли йдеться, наприклад, про передоплату, і в багатьох інших ситуаціях.
Насправді, альтернативи якісному податковому аудиту (класичним податковим перевіркам) немає, і він не може бути замінений на «попередній аудит», як стверджують фіскали.
Єдина можлива сфера застосування інформації про ознаки ризиковості податкового кредиту на стадії реєстрації податкових накладних — це повідомлення про такі ознаки платникові податків-покупцеві, наслідком якого може бути проведення в майбутньому позапланової податкової перевірки щодо відповідної господарської операції. При цьому попередження платника податків про можливі ризики має виключати посилання такого платника про його необізнаність щодо протиправного характеру діяльності його постачальників. Проте такий підхід потребує внесення змін до Податкового кодексу України.