Послуги адвоката в суді з ТОВ «КОШЕЛЬОК»

                                                                                                                                

                                                                     СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/1062/25

пр. № 2/759/2232/25

14 травня 2025 року   м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді         Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання                  Косінської І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовними вимогамиТовариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі

у січні 2025 р. представник позивача звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №3518005125-545397 від 13.12.2021 у розмірі 29898 грн 75 коп., що складається із заборгованості за сумою кредиту — 8500 грн 00 коп., заборгованості за відсотками за користування позикою — 21398 грн 75 коп. та стягнути судовий збір.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 13.12.2021 між ТОВ «КОШЕЛЬОК» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (https://koshelok.ua/), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «КОШЕЛЬОК», в рамках якої реалізується технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено договір №3518005125-545397 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до правил та умов, зазначених в договорі. Позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор — 3350, для підписання кредитного договору №3518005125-545397 від 13.12.2021. Відповідно до умов Кредитного Договору, ТОВ «КОШЕЛЬОК» надав ОСОБА_1 кредит в сумі 8500 грн 00 коп., строком 25 днів, зі сплатою 2,15% на добу за початковий строк кредитування. У подальшому, строк кредитування було продовжено на 90 днів з 07.01.2022 по 06.04.2022 за ставкою 2,2% на добу. У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором, відповідач має заборгованість у розмірі 29898 грн 75 коп., що складається із заборгованості за сумою кредиту — 8500 грн 00 коп., заборгованості за відсотками за користування позикою — 21398 грн 75 коп., які підлягають стягненню в судовому порядку.

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду

відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2025 справу розподілено на суддю Ул`яновську О.В. (а.с. 38-39).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 15.01.2025 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням без виклику сторін (а.с. 41-42).

Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПК України) в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Позивачем надано докази про надсилання відповідачу позовної заяви разом з додатками до неї (а.с. 35).

Згідно положень ст. 190 ЦПК України, на адресу відповідача рекомендованим листом надсилалась копія ухвали про відкриття провадження від 15.01.2025, однак поштове відправлення не було отримане відповідачем та повернулось до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 46).

Відповідно до ч.1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, що відповідає ст. 280 ЦПК України.

ІІІ. Фактичні обставини справи

з матеріалів справи вбачається, що звертаючись з позовною заявою позивач посилався на те, що 13.12.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Кошельок» укладено договір №3518005125-545397 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов та правил, зазначених у договорі (а.с.13-18).

Відповідно до п. 1.1- 1.2 договору кредитодавець зобов`язується надати Позичальнику кредит у сумі 8500 грн 00 коп. на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим договором. Тип кредиту — споживчий кредит.

У відповідності до п. 1.3.2- 1.3.3 договору, проценти за користування кредитом: 4658 грн 00 коп., які нараховуються за ставкою 2,15% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,20 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Дисконтна процентна ставка за користування кредитом становить 0.01 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом на строк лояльного періоду.

Кредит надається строком на 25 днів, початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця. Сторони погодили, що встановлений в п. 2.1 договору строк лояльного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом оплати ним протягом лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом (п.п. 2.1, 2.2 договору).

У відповідності до п. 9.1 договору, цей договір є електронним документом, створеним і збереженим в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.

Додатком №1 до вказаного договору №3518005125-545397 від 13.12.2021 є графік розрахунків.

До позовної заяви позивачем додано копію паспорта споживчого кредиту до договору №3518005125-545397 від 13.12.2021, у якому зазначені аналогічні умови кредитування, що і в кредитному договорі (а.с.12-13).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №3518005125-545397 від 13.12.2021, станом на 06.04.2022 наявна заборгованість у розмірі 29898 грн 75 коп., що складається із заборгованості за сумою кредиту — 8500 грн 00 коп., заборгованості за відсотками за користування позикою — 21398 грн 75 коп. (а.с.20-21).

Відповідно до листа «Про підтвердження операції» на ім`я ОСОБА_2 керуючого ЦВ ПАТ «МТБ Банк» у м. Києві, зазначено про проведення успішної операції через систему xPAY та зараховано на картку картодержателя № НОМЕР_1 суму у розмірі 8500 грн 00 коп. 13.12.2021 (а.с. 23).

У повідомленні хPAY Group LLC зазначено, що 13.12.2021 було успішно проведено зарахування на картку клієнта № НОМЕР_2 суму операції 8500 грн 00 коп., опис замовлення видача кредитних коштів, договір займу №3518005125-545397 (а.с.24).

До матеріалів справи також додано копію правил надання коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Кошельок» (а.с.25-29).

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду

за змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа — незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до пунктів 5, 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір — це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором — дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор — це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідно до ч. 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до пункту 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц зроблено висновок, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Разом з тим, із наданих суду позивачем доказів не вбачається, що відповідач вчинив певну сукупність дій, спрямовану на отримання позики від ТОВ «Кошельок», а саме, зареєструвався в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію, отримав повідомлення від суб`єкта електронної комерції (в даному випадку від ТОВ «Кошельок») із одноразовим ідентифікатором, та прийняв пропозицію (оферту) позивача шляхом використання (підписання) надісланого їй позивачем одноразового ідентифікатора.

З наявного кредитного договору №3518005125-545397 від 13.12.2021, паспорту споживого кредиту до договору №3518005125-545397 від 13.12.2021, графіку розрахунків, не вбачається одноразового електронного підпису, одноразового ідентифікатора.

З урахуванням викладеного, договір про надання кредиту не підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора.

Тобто, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт укладення з відповідачем договору позики, а також отримання за ним грошових коштів саме відповідачем.

Зазначення позивачем в позовній заяві, що позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор — 3350 для підписання кредитного договору №3518005125-545397 від 13.12.2021, не приймається судом до уваги, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження вказаних позивачем обставин того, що відповідачу видавався одноразовий ідентифікатор для підписання договору позики.

Повідомлення, довідка про перерахування коштів від фінасово-розрахункової установи за договором №3518005125-545397 від 13.12.2021, на яку посилається позивач, як на підставу переведення коштів на рахунок відповідача, не є належним та допустимим доказом отримання відповідачем кредитних коштів, оскільки згідно вказаного документів кошти у розмірі 8500 грн 00 коп. були перераховані на номер картки № НОМЕР_1 , проте, доказів того, що вказаний картковий рахунок належить саме ОСОБА_1 , матеріали справи не містять. Позивач не звертався з клопотання до суду про витребування додаткової інформації від банківських установ щодо наявності рахунку відповідачу, зарахування коштів, тощо.

Враховуючи наведене вище, суд прийшов до висновку про те, що оскільки договір про надання кредиту не підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, а тому позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт укладення з відповідачем договору позики, а також отримання ОСОБА_1 за ним грошових коштів, належність відповідачу карткового рахунку, зазначеного в матеріалах справи, з огляду на викладене, вимоги про стягнення заборгованості є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

V. Розподіл судових витрат

відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У порядку статті 141 ЦПК України, враховуючи, що судом ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 626, 628, 638, 639, 1046, 1047, 1049 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію» ,ст.ст. 12, 13, 76,78, 81, 128, 131, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280, 274, 275, 279, 352, 354 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» (код ЄДРПОУ 40842831)до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивач має право оскаржити заочне рішення до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя:                                                                                                О.В. Ул`яновська